четвер, 5 вересня 2019 р.

Іван Котляревський – новатор української літератури

9-го вересня виповнюється 250 років від дня народження Івана Котляревського – письменника, поета, драматурга, основоположника сучасної української літератури. В цьому дописі пропонуємо вам разом з нами вшанувати пам’ять письменника та пригадати біографію і факти з життя цієї видатної людини.
Іван Петрович Котляревський народився 9 вересня 1769 р. у місті Полтава в сім'ї канцеляриста. 1789 р. родину Котляревських було внесено до переліку дворян. Юний Іван навчався у Полтавській духовній семінарії, а пізніше служив у канцелярії в Полтаві та працював домашнім учителем у родинах поміщиків. Паралельно Іван Петрович вивчав фольклор і народні звичаї. У 1796–1808 рр. перебував на військовій службі у Сіверському карабінерському полку. А в період з 1806 по 1812 рік брав участь у російсько-турецькій війні.

Після виходу у відставку 1810 року Котляревський працював наглядачем Будинку для виховання дітей бідних дворян. У 1816–1821 роках Котляревський був директором Полтавського вільного театру. Цікаво, що 1818 року він разом з Василем Лукашевичем, Володимиром Тарновським та іншими входив до складу полтавської масонської ложі «Любов до істини».

Що стосується літературної діяльності Котляревського, її він розпочав ще в часи навчання в семінарії – тоді він писав вірші  «малоросійською» мовою до окремого альманаху «Полтавська муха». Та найвидатнішим твором письменника, який приніс йому неймовірну славу, стала «Енеїда» – перший твір нової української літератури, написаний народною мовою. В основі сюжету цього легендарного твору лежить однойменна поема Вергілія, але Котляревський все переробив по-своєму та в традиціях давнього українського бурлеску написав свій оригінальний художній твір. Основна ідея «Енеїди» Котляревського: утвердження безсмертності українського народу, його ментальності, культури, волелюбності; засудження негативних соціальних явищ українського суспільства кінця XVIII ст. 1798 р. колезький асесор М. Парпур посприяв виходу у Петербурзі твору «Енеида, на малороссійскій языкъ перелиціованная И. Котляревскимъ», та сам Котляревський про це нічого не знав. Тільки 1809 року Іван Котляревський вже сам підготував і видав у Петербурзі поему «Вергилиева Энеида, на малороссийский язык переложеная И. Котляревським» у чотирьох частинах. На титулі містилося авторське зауваження: «Вновь исправленная и дополненая противу прежних изданий». Національне забарвлення і щире співчуття автора  до долі простого народу зумовили великий успіх «Енеїди» серед сучасників.
1819 року Котляревський написав для Полтавського театру п'єсу «Наталка Полтавка» (вперше надрукована 1838 р.) і водевіль «Москаль-чарівник» (надрукований 1841 р.). Власне, ці твори стали основою започаткування нової української драматургії.

1821 року Іван Котляревський став почесним членом петербурзького Товариства любителів російської словесності, був скарбником і книгохранителем Полтавського відділення Російського біблійного товариства. У 1827–1835 роках Котляревський був попечителем «богоугодних» закладів.

Помер видатний поет і письменник 29 жовтня (10 листопада) 1838 року. Його було поховано у Полтаві. Котляревський ніколи не був одружений, тож його спадкоємицею та хазяйкою садиби стала економка Мотрона Веклевичева.

Нині Івана Петровича Котляревського вважають зачинателем нової української літератури. Основні риси його драматургії: невелика кількість дійових осіб, напруженість і природність розвитку сюжету, народна, індивідуалізована й гранично виразна мова, гумор, чіткість ідей. Його творчість високо цінував Тарас Шевченко. 1838 року поет написав вірш «На вічну пам'ять Котляревському», в якому підносив Котляревського, як національного співця та прославляв як творця безсмертної «Енеїди».

Іван Петрович Котляревський належить до тих діячів історії нашої культури, які особливо яскраво й різнобічно відобразили у своїй творчості душу простого народу, його національну своєрідність, поетичний характер. Навіть у тяжкі часи самодержавства він розкривав духовну велич українського народу, його мрії, у конкретних художніх образах утілив його віру в краще майбутнє. Велика заслуга І. П. Котляревського у тому, що він підняв нові теми в літературі, звернувся до невичерпних скарбів фольклору, він перший серед українських письменників дошевченківського періоду звернувся до мови народу, поєднавши її з життєздатною, книжною мовою, удосконалив техніку вірша і п’єси.

У бібліотеці ви завжди можете знайти твори, які Іван Котляревський лишив нам з вами у спадок. Чекаємо на вас!

Немає коментарів:

Дописати коментар